Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
розпушувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
мошыти (сья) — розпушувати (ся), (ниткы ся мошат на кроснах) … Лемківський Словничок
злущувати — ую, уєш, недок., злу/щити, щу, щиш, док., перех. 1) Обчищати лузгу, лушпиння. 2) с. г. Розпушувати верхній шар ґрунту для збереження вологи і для знищення бур яну. •• Злу/щувати стерню/ розпушувати ґрунт одразу після збирання врожаю … Український тлумачний словник
боронувати — у/ю, у/єш, недок., перех. Розпушувати землю бороною … Український тлумачний словник
волочити — очу/, о/чиш, недок., перех. 1) Тягти кого , що небудь поверхнею чого небудь. || Нести на собі що небудь важке або великого розміру, що звичайно торкається землі. || Ледве пересувати (чоботи тощо). 2) розм. Силоміць (або переконавши) вести кого… … Український тлумачний словник
заволочувати — ую, уєш, недок., рідко, заволочи/ти, очу/, о/чиш, док., перех. Волочінням розпушувати що небудь, закривати землею посіяне насіння, обробляти весняні сходи посівів і т. ін … Український тлумачний словник
копати — I к опати аю, аєш, недок. Ударяти, бити, штовхати ногою. || Брикати, хвицати (про тварин). II коп ати а/ю, а/єш, недок. 1) перех. і без додатка. Розпушувати землю заступом, лопатою тощо. 2) перех. Робити заглиблення, виймаючи, відкидаючи землю… … Український тлумачний словник
лущити — щу, щиш, недок., перех. 1) Обчищати від шкаралупи, лузги і т. ін.; лузати (у 2 знач.). 2) перен., фам. Сильно бити. || рідко. Вбивати. 3) з кого, фам., рідко. Те саме, що лупити 3). 4) с. г. Розпушувати верхній шар ґрунту після збирання врожаю … Український тлумачний словник
мотичити — чу, чиш, недок., перех., с. г., рідко. Те саме, що розпушувати. Мотичити землю. || Сапати, шарувати … Український тлумачний словник
обсапувати — ую, уєш, недок., обсапа/ти, а/ю, а/єш, док. Виполювати, зрізувати сапою бур ян і розпушувати ґрунт навколо чого небудь; обполювати … Український тлумачний словник
